Володарка

16 липня виповнюється 20 років з дня прийняття Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет України. З прийняттям Декларації ідея української державності і незалежності нарешті оселилася у владних коридорах. Адже до того вона жила лише на велелюдних майданах України, поза владними інститутами.

Прийняття Декларації стало переломним моментом в новітніх змаганнях за українську державність. Цією Декларацією українці на повний голос заявили, що хочуть мати свою державу і бути незалежною нацією.

В п. І Декларації УРСР подана як "суверенна національна держава”, хоч за чинною в той час конституцією вона була союзною республікою з обмеженим суверенітетом. Зокрема, вона не мала власних збройних сил, не мала дипломатичних стосунків з країнами поза радянським блоком, не мала права самостійно визначати соціальний лад. За офіційною ідеологією вона була інтернаціональним утворенням. Для конституювання УРСР як держави їй бракувало своїх громадян і суверенної влади.

Єдиним джерелом влади в УРСР Декларація проголосила народ України. А народ України визначений як громадяни республіки всіх національностей. На час прийняття Декларації Конституція УРСР була чинною. Отже, УРСР не мала свого громадянства. Її територію всуціль заселяли громадяни СРСР, відтак народу України не існувало. Тому, дуже важливе значення мав розділ Декларації про громадянство, в якому проголошується, що Україна «має своє громадянство», що всім громадянам гарантуються права і свободи. Хоч у цьому ж розділі мовиться і про гарантування кожному громадянинові права на збереження громадянства СРСР, заявлена воля на створення власного інституту громадянства через прийняття відповідного Закону була дуже важливою для створення держави.

Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Разом з тим, Декларація запровадила український національний тип створюваної держави через самовизначення української нації. Вона також зафіксувала такий важливий принцип правової демократичної держави, як організацію державної влади «за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову».

Декларація проголосила національне багатство, зокрема «землю, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони…» власністю українського народу. Декларація також містить положення, які зобов’язували владу «самостійно створити банкову …, цінову, фінансову, митну, податкову системи», самостійно формувати державний бюджет. Декларація проголосила право України мати власні Збройні Сили. Цілий розділ Декларації присвячений екологічним правам громадян. Якщо зважити ще й на те, що Декларація проголосила самостійність України «у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації», то українська влада одержала з прийняттям цього документа досить цілісну програму на створення держави, зокрема в напрямку створення власної правової системи та виходу з СРСР.

Особливість того часу полягала в тому, що всі необхідні елементи держави мала створити Верховна Рада, бо саме за нею закріплювалася установча функція. Надалі Верховна Рада пішла шляхом, накресленим Декларацією. Вже 3 серпня 1990 р. був прийнятий Закон про економічну самостійність України, згодом – рішення про військову службу на території України тощо.

Здобувши незалежність, народ України розпочав активну діяльність по створенню своєї демократичної правової держави. Ця розбудова розпочиналась в дуже складних умовах. Необхідно було перш за все здійснити перехід від статусу союзної республіки з обмеженим суверенітетом до статусу самостійної держави.

24 серпня 1991 р. відкрилася позачергова сесія Верховна Рада України, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці та прийнято низку надзвичайно важливих документів. Серед них - постанова та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю. У результаті Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду.