Володарщина – це колиска української історії, національних традицій і самобутньої культури. Перша літописна згадка про Володарку (Володарів) датується 1150 роком, за часів феодальної міжусобиці князів за Київ. Територія нашого району неодноразово ставала ареною кривавих боїв між жителями Поросся і кочівниками. Зазнав наш район і вторгнення монголо-татар. Після Люблінської унії землі Володарщини знаходились на окраїні Польсько-Литовської держави і довгий час були під владою польських магнатів. Мешканців володарських земель завжди відзначав волелюбний дух і прагнення до незалежності. У 1591 році жителі Володарщини брали участь у повстанні Криштофа Косинського, а у 1594-1596 р.р. - у селянсько - козацькому повстанні під проводом Северина Наливайка. За активну участь у визвольній війні 1648-1657 р.р. польська шляхта стала називати Володарку "гніздом характерників”. У 1702-1704 р.р. володарчани взяли активну участь у національно-визвольному повстанні під супроводом Семена Палія. Одна з вулиць Володарки названа іменем цього ватажка. У 1751 році Володарщина була охоплена гайдамацьким рухом, а в 1768 році – Коліївщиною. Загін повстанців, очолюваний Павлом Тараном, захопив Володарку. З подіями гайдамаччини пов”зана і назва балки біля с.Рогізни, яку в народі звуть "Гайдамацьким яром”. Після придушення Коліївщини селянський рух спадає, розпочинається період панування на українських землях російських імператорів. У цей час Володарка стає центром ключа, до якого входили села Завадівка, Петрашівка, Гайворон, Казимирівка (Надросівка), Березна і Антонів (Сквирський район). На початку ХІХ ст. Володарка перетворюється у великий населений пункт. У 1812 році їй надано статус містечка, яке мало своє самоуправління. Центром Київської козаччини на Володарщині стало село Березна, біля якого є могила, де поховані селяни, що загинули під час квітневих подій 1855 року. У лютому 1918 року Володарщина була окупована німецькими військами. Жителі району взяли участь у антигетьманському заколоті, одним з організаторів якого був житель с. Березни М.Т. Загородній. Весною 1920 року Володарщина була окупована військами Польщі, відповідно до Варшавської угоди. У червні цього ж року наш край був визволений військами першої кінної армії. За роки громадянської війни Володарщина була зруйнована і знекровлена. У березні 1923 року були ліквідовані повіти і волості, замість них були утворені округи і райони. Володарський район входив до складу Білоцерківського округу, а з 27 лютого 1932 року він увійшов до складу Київської області. Більше 9 тисяч жителів Володарщини стали жертвами голодомору 1932-1933 років. У 1988 році майстер із села Тарган Микитенко М.Й. першим в Україні виготовив пам”ятник своїм односельцям – жертвам голодомору. В роки Великої Вітчизняної війни жителі району вели активну боротьбу проти німецько-фашистських окупантів. В багатьох селах діяли партизанські групи. 23 грудня 1943 року гітлерівці розстріляли 156 жителів села Тельман (Нове Життя), а село спалили. Всього за час окупації було знищено 241 жителя району. В ніч з 31 грудня на 01 січня 1943 року територія району була визволена від окупації. За роки війни на фронтах загинуло понад 3600 уродженців Володарщини. 01 січня 1963 року, в зв”язку з укрупненням районів, Володарський район було ліквідовано. Більшість сіл увійшли до складу Тетіївського району, деякі – до Ставищенського. 1966 року Володарський район знову з”явився на карті області. Володарський край - батьківщина Героїв Радянського Союзу О.П.Плугатаря та М.В. Михеєва, Героїв Соціалістичної Праці Н.А. Курманчук та П.М. Бабанюка, Президента Академії інженерних наук, Президента Відкритого Міжнародного університету розвитку людини, члена трьох міжнародних академій П.М. Таланчука, Заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук академіка Л.П. Кіндзельського, удостоєного почесного звання Американського Біографічного інституту " Людина ХХ століття ", доктора філософських наук академіка В.І.Шинкарука, доктора фізико-математичних наук, Лауреата Сталінської премії, академіка А.П.Комара, Заслуженого учителя України, автора першого українського букваря Б.С. Саженюка, доктора філологічних наук, професора П.І.Орлика, доктора історичних наук, професора П.П.Бачинського, доктора технічних наук В.В.Гука, доктора історичних наук В.С. Драчука. До генеральського корпусу України увійшло 11 володарчан. Серед них: генерал – майор В.П.Мельник, генерал –майор М.Й. Кулінський, В.Ф. Гречанінов. Благодатна на красу природа Володарщини дала поштовх до творчості народним художникам Ю.Ю. Тимченку та П.З..Ємцю, художнику – аматору і скульптору І.Я. Зоренку, поетам М.А.Познанській, В.Д. Невінчаній, Л.І.Лісіченко, А.Ф. Михайлевському, В.І. Дідківському, прозаїкам - П.Ф. Кравчуку, В.Я. Брезицькому, В.К. Драчуку, М.Г. Махінчуку.