Володарка

Перші серйозні кадрові зміни в новій обласній владі – посаду першого заступника голови облдержадміністрації залишає Володимир Полочанінов. Для багатьох ця новина стала справжньою несподіванкою. В команді губернатора А.Присяжнюка Володимир Геннадійович очолював економічний блок - по суті, штаб, де розроблялися стратегія і тактика важливих для області і країни реформ. Про причини своєї відставки В.Полочанінов розповів сам в ексклюзивному інтерв’ю «КП».

- Володимире Геннадійовичу, і не шкода залишати справу після того, як за вашої безпосередньої участі на Київщині було розпочато стільки проектів?

- Залишати справу і залишати посаду – різні речі. За великим рахунком, з області я нікуди не йду. Не складаю повноважень депутата обласної ради і голови бюджетної комісії. І ті проекти, які я ініціював, зокрема, у сфері економіки та фінансів, - теж не збираюся залишати чи виходити з них. Я й надалі входжу до складу координаційної групи з підготовки інвестиційного форуму, прийматиму активну участь у розробці концепції розвитку Київської області, а також бюджету на 2011 рік. Як депутат обласної ради, стежитиму за виконанням тих доручень та розпоряджень голови обласної адміністрації, які безпосередньо впливають на наповнення бюджету. Повноважень для цього вистачає. Продовжуватимемо роботу, яку ми розпочинали спільно з губернатором і всією командою, по відновленню та збалансуванню влади. Перші її результати очевидні: Президент України видав відповідний указ, згідно з яким кандидатури представників центральних органів влади в областях та районах при призначенні на посаду обов’язково повинні погоджуватися керівниками місцевих адміністрацій відповідного рівня.

- Тоді адресую вам питання, яке цікавить багатьох: який справжній підтекст вашого звільнення? Політика, особистий конфлікт чи щось інше?

- Порадив би вам не витрачати марно часу, не шукати ніяких підтекстів. Причина мого звільнення – винятково, моя особиста ініціатива, і лежить вона не в площині конфлікту, а в морально-етичній.

Якщо ви помітили, моє звільнення співпало з прийняттям у Верховній Раді закону про вибори в органи місцевого самоврядування, які відбудуться 31 жовтня. Такий збіг невипадковий. Ні для кого не секрет, що я очолюю в області іншу політичну силу (В.Полочанінов є головою обласної організації «Фронту змін» - П.З.), яку сам формував і розкручував «з нуля». Зрозуміло, у мене залишилися певні зобов’язання перед людьми, з якими ми її разом розбудовували – а в нас нині 40 осередків по всій області.

Так-от, наша політична сила прийняла рішення йти на місцеві вибори. Питання стояло, як кажуть «руба»: або залишити цих людей і продовжити роботу на своїй посаді, або звільнятися. Поєднати ці речі, за моїми уявленнями, принципово неможливо. Я не можу займатися виборчою кампанією опозиційної на сьогодні політичної сили і, водночас, знаходитися всередині президентської вертикалі. Я вважаю, неетично переховуватися на лікарняних чи у відпустках і паралельно вести політичні справи – вибачте, ці «дешеві» прийоми не для мене.  

Не скажу, що вибір був легким, але я його зробив. Більш того: якби я вирішив залишитися на посаді та увійти до Партії Регіонів, то в мене була реальна можливість потрапити до першої п’ятірки виборчого списку цієї політсили в обласну раду та стати членом ради партії в області.

- Чи обговорювали ви з губернатором свою відставку? Як він віднісся до вашого вибору?

- У мене була серйозна і відверта розмова з Анатолієм Йосиповичем – людиною, яку я насправді дуже поважаю і до думки якої прислуховуюсь. За три місяці нашої з ним спільної роботи я здобув неоцінимий досвід. Я виклав йому свої аргументи, він з ними погодився. Жодних зауважень чи претензій до моєї роботи в нього не було.

Те, що я робив на посаді першого заступника, робитиму й зараз. Пригадуєте, коли надійшов проект Податкового кодексу, на першому ж публічному засіданні я сказав, незважаючи на те, що був представником влади: у пропонованому вигляді цей документ приймати не можна. З таким кодексом від нас втечуть усі інвестори. А наступного дня Президент України висловив схожу думку для журналістів. Мені зателефонували більше 20 знайомих з одним питанням: звідки ти знав, що скаже Президент? На що я відповів: а ви не хочете збагнути, що Президент, прислухавшись до думки суспільства, зрозумів, що над документом ще треба попрацювати.

Якщо в Бюджетному кодексі є положення, які корисні для нашої області, захищають інтереси її жителів (скажімо, транспортний збір, використання втрат сільгоспвиробництва, позашкільна освіта і т.д. - більшість наших зауважень і пропозицій враховано), то, хоча ідеальних законів і не буває, все ж варто визнати: документ має прогресивний дух і багато в чому відповідає потребам області та країни. А запропонований Податковий кодекс – відверто, має більше недоліків ніж переваг.

- І все-таки, Володимире Геннадійовичу, де ви бачите своє місце після 31 жовтня?

- Ви не перший, хто запитує мене про це. Люди цікавляться: а якими будуть дії вашої команди після місцевих виборів? З ким будете об’єднуватися?

Ну, по-перше, ці вибори ще треба пройти, а новий виборчий закон, який передбачає одним з пунктів обов’язковість реєстрації партійних осередків за рік до дати голосування, здатний ускладнити життя багатьом політсилам. Ми ще не вирішили, у якому форматі підемо на вибори, але вірю, що в новій обласній раді у нас обов’язково буде своя фракція. А з ким далі об’єднуватись, то, в даному разі, більш важливо не з ким, а для чого. Якщо позиція Партії Регіонів в Київській області у ключових питаннях не зміниться, залишиться такою ж, як і нині: працювати над концепцією розвитку області, генпланами населених пунктів, схемами планування територій, загальною стратегією на найближчі 5-10 років, поліпшенням добробуту людей, ліквідацією заборгованості із зарплати і т.д., - тобто, якщо в нас будуть однакові погляди на різні теми, то, безумовно, ми будемо разом. Якщо ні – що ж, станемо опонентами.

Розумієте, на рівні Київської області, скажімо, питання вступу України до НАТО - другорядне. Набагато важливіше - як область виконуватиме свій бюджет наступного року, які школи, дитсадки, спортмайданчики, палаци культури будуть збудовані. І, взагалі, на рівні регіонів завжди треба звертати увагу на регіональні проблеми і на підходи до їх вирішення.

- Не виключаєте для себе і можливості переходу в опозицію?

- Не бачу в цьому трагедії. У цивілізованих країнах зміст опозиційної діяльності – не тотальна війна «на знищення», а конструктивна критика неефективних дій влади. Опозиція висловлює свою незгоду із запропонованою моделлю розвитку. При цьому влада веде процеси так, як вона задекларувала їх на виборах, а опозиція виконує контрольні функції, апелюючи при потребі до суспільства.

У нас же нині деякі представники опозиції - це ніби представники іншої країни, які вічно перебувають у стані війни. Згадайте яйця та димові шашки в парламенті. Це нонсенс, повинен бути здоровий глузд, навіть в опозиційній діяльності. Рано чи пізно будь-яка опозиція стає владою, а тому, на мій погляд, досить вже знищувати один одного і рити один одному ями. Від такої діяльності страждають, перш за все не політики, а звичайні українці. Люди мудрі, не зважаючи на сучасні виборчі технології, вони зроблять правильний вибір і в органах місцевого самоврядування з’являться нові обличчя, люди нової «якості». Я вважаю: взагалі не ефективно витрачати сили і кошти на модернізацію економіки, законодавства, інфраструктури, виробничих потужностей і при цьому не модернізувати владу. На мій погляд, в політиці, як в спорті, треба вміти вчасно піти, інакше, весь час програючи, але існуючи на «авторитеті» минулих досягнень, ризикуєш перетворитися або на посміховисько, або, ще гірше, на об’єкт всенародного співчуття.