Головна » Статті » Управління юстиції

Нове в законодавстві
Набрав чинності Закон України від 04.11.2010 № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових) осіб»
Згідно Закону України «Про виконавче провадження» в новій редакції надається можливість доступу державному виконавцю до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти (ч. 2 ст. 4 нового Закону).
Також новим Законом дещо розширені повноваження державного виконавця, який тепер додатково буде мати право:
- одержувати від органів, установ, організацій та посадових осіб конфіденційну інформацію, необхідну для проведення виконавчих дій (п. 3 ч. 3 ст. 11 нового Закону);
- звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа (п. 9 ч. 3 ст. 11 нового Закону);
- за наявності рішення суду про примусове проникнення до житла, яке виноситься за поданням державного виконавця, отримати доступ до житла чи іншого володіння фізичної особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржнику від інших осіб (п. 15 ч. 3 ст. 11 нового Закону);
- звертатися до суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням (ч. 18 ст. 11 нового Закону);
- залучати до проведення чи організації виконавчих дій, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання (п. 19 ч. 3 ст. 11 нового Закону) (згідно діючого Закону державний виконавець для проведення чи організації виконавчих дій може залучити лише суб'єктів господарювання, які мають відповідні ліцензії, при цьому їх залучення здійснюється виключно на платній основі).
Слід також зауважити, що згідно нового Закону на сторони покладено обов'язок протягом трьох днів письмово повідомити державного виконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення боржником (ч. 5 ст. 12 нового Закону), а з переліку виконавчих документів, що підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, виключено рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном (ст. 17 нового Закону).

Змінено й вимоги до виконавчого документа:
Так, обов'язковою вимогою до виконавчого документа буде зазначення у ньому ідентифікаційного коду та ідентифікаційного номера стягувача та боржника (ч. 3 ст. 18 нового Закону). У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, суд зобов'язаний буде зазначати у виконавчому документі одного стягувача та боржника, а також визначати в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначати, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ч. 3 ст. 18 нового Закону).
Також новим Законом встановлюється обов'язковість скріплення виконавчого документа гербовою печаткою у разі, якщо орган, що видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Статтею 19 «Підстави для відкриття виконавчого провадження» передбачено право стягувача в заяві про відкриття виконавчого провадження зазначати відомості, що можуть сприяти виконанню рішення (рахунки боржника, місцезнаходження майна тощо).
Цією ж статтею встановлено, що при пред'явленні до виконання документів про конфіскацію майна необхідно буде також подати копію протоколу опису або вилучення майна чи довідку про те, що опис не проводився, або про відсутність такого майна. У разі пред'явлення до виконання виконавчого документа у справі, за якою вживались заходи до забезпечення позову, необхідно буде пред'явити копії документів, що підтверджують виконання ухвали про забезпечення позову.
Частиною 4 ст. 20 нового Закону передбачено можливість надання державним виконавцем доручення іншому органу ДВС для перевірки наявності майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та здійснення опису і арешту майна боржника виконавцем відділу ДВС, який виконує таке доручення. В діючому Законі така норма відсутня.
До 3 млн. грн. зменшено розмір суми боргу за виконавчим документом, який за підвідомчістю підлягає виконанню відділом примусового виконанні рішень управління ДВС в регіонах (п. 2 ч. 2 ст. 21).
Зменшено до одного року строк пред'явлення до виконання виконавчих документів, що видаються судами (ст. 22).

Внесені зміни до процедури прийняття виконавчого документа до виконання (ст. 25 нового Закону).
Так, термін «добровільне виконання рішення боржником» змінено на термін «самостійне виконання рішення боржником».
При відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача державний виконавець може накласти арешт не лише на майно боржника, а й на кошти боржника. При цьому арешт при відкритті виконавчого провадження накладається окремою постановою (згідно діючого Закону про накладення арешту на майно боржника зазначається в постанові про відкриття виконавчого провадження).
Крім того, обов'язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження доповнено новою підставою:
- неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом (п. 2 ч. 1 ст. 26 нового Закону).

Внесено зміни щодо стягнення виконавчого збору (ст. 28 нового Закону). Якщо згідно діючого Закон увиконавчий збір стягується у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, яке передано стягувачу за виконавчим документом, то згідно нового Закону виконавчий збір буде стягуватися у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Крім того, збільшено розміри виконавчого збору при невиконанні рішення немайнового характеру: з 340 грн. до 680 грн. з боржника - фізичної особи; з 850 грн. до 1360 грн. з боржника - юридичної особи. Визначено, що виконавчий збір стягується також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Заходи примусового виконання рішень доповнені зверненням стягнення на майнові права боржника (п. 1 ст. 32).

Обов'язкове зупинення виконавчого провадження доповнено новою підставою (ст. 37):
- запровадження НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимог кредиторові щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Новою редакцією Закону змінено також окремі підстави для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, зокрема:
- «подання до суду позову про виключення майна з акта опису і арешту» замінено на «зупинення судом реалізації арештованого майна» (п. 7 ч. 1 ст. 37);
- «внесення касаційного подання прокурора на рішення суду» замінено на «прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду» (п. 11 ч. 1 ст. 37 нового Закону).
Пунктом 8 ч. 1 ст. 37 нового Закону передбачено, що у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника виконавче провадження не зупиняється у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах. Відповідно до статті 38 нового Закону державний виконавець буде позбавлений права зупиняти виконавче провадження у разі прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову у його відводі; призначення експертизи; надання сторонам строку для запрошення перекладача (право на зупинення виконавчого провадження за вказаних обставин надано державному виконавцю діючим Законом).
Якщо відповідно до діючого Закону державний виконавець має право зупинити провадження у разі оголошення розшуку боржника, його майна, то відповідно до нової редакції Закону лише оголошення розшуку боржника - фізичної особи та транспортних засобів боржника є обставиною, що надає право державному виконавцю зупинити виконавче провадження.
Постанову про зупинення виконавчого провадження, окрім начальника, тепер зможе затверджувати й заступник начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.
Крім того, новим Законом встановлено 3-денний строк для винесення постанови про поновлення виконавчого провадження після усунення обставин, які стали підставою для його зупинення (ст. 39 нового Закону). Діючий Закон чітких строків поновлення виконавчого провадження не визначає.
Стаття 40 нового Закону передбачає обов'язкове оголошення розшуку боржника або його майна за усіма категоріями виконавчих документів без необхідності авансування витрат на розшук стягувачем. Відповідно до діючої редакції Закону розшук без авансування стягувачем витрат на його проведення передбачений лише за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, або у зв'язку з втратою годувальника.

Також Законом збільшено обмеження розміру винагороди державного виконавця за своєчасне та повне виконання виконавчого документа майнового характеру з 510 грн. до 850 грн., а немайнового - з 85 грн. до 255 грн. (ст. 46 нового Закону).
Для повернення виконавчого документа стягувачу встановлені додаткові підстави (ст. 47 нового Закону):
- неможливо встановити особу боржника;
- боржник - фізична особа чи його майно, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, окрім стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, або у зв'язку з втратою годувальника;
- коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя;
- наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.
Крім того, загальний порядок звернення стягнення на майно боржника (ст. 52 нового Закону) доповнений положеннями, згідно з якими:
- арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту;
- стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташовано це житло, не здійснюється у разі, якщо сума боргу не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Також потрібно звернути увагу на те, що статтею 57 нового Закону встановлений новий вид арешту - арешт коштів, що перебувають в касі боржника або надходять до неї.

Зміни щодо оцінки арештованого майна, що здійснюється відповідно до ст. 58 нового Закону, стосуються наступного:
- введено нове поняття «визначення вартості майна», що здійснюється державним виконавцем, тоді як «оцінка майна» здійснюється суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання;
- сторони мають право протягом десяти днів подати виконавцю заперечення щодо результатів визначення вартості майна або оцінки майна;
- повідомлення про результати визначення вартості майна або оцінки майна надсилаються сторонам рекомендованим листом;
- у разі заперечення стороною результатів оцінки майна виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна, при цьому витрати, пов'язані з рецензуванням, несе сторона, що заперечує оцінку;
- у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку;
- звіт про оцінку є чинним протягом шести місяців, після чого оцінка проводиться повторно.

Новим Законом змінено й порядку реалізації майна (ст. 62 нового Закону). Повернуто реалізацію майна на комісійних умовах (продаж арештованого майна на комісійних умовах був передбачений першою редакцією Закону України «Про виконавче провадження», однак в подальшому положення щодо комісійного продажу майна було із Закону виключено).
Згідно нового Закону на комісійних умовах реалізується рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього). Якщо діючий Закон встановлював, що реалізація майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, то нова редакція Закону цього вже не передбачає. Новим Законом також встановлено десятиденний строк на уцінку майна, що не продано протягом двох місяців та визначено, що майно може бути уцінено не більш як на 30 %. Повторна уцінка майна може здійснюватися не більш як на 50 % початкової вартості майна. Нереалізоване майно буде передаватися стягувачу в рахунок погашення боргу за початковою вартістю майна, за якою воно передавалося на реалізацію. А у разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно буде передаватися в порядку календарного надходження виконавчих документів.


Зміни торкнулися і умов звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ст. 68 нового Закону). Так, розмір суми боргу, при якому стягнення звертається на заробітну плату, пенсію тощо (та не звертається на майно боржника), змінено з двох до трьох мінімальних розмірів заробітної плати. А стягнення на заробітну плату, пенсію тощо буде здійснюватися тепер на підставі постанови виконавця, яка надсилається за місцем отримання боржником відповідних доходів.


Змінено порядок виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити дії або утриматися від їх вчинення (ст. 75 нового Закону). Згідно положень нового Закону на державного виконавця покладено обов'язок перевірити виконання такого рішення не пізніше як на наступний день після закінчення строку, наданого для самостійного виконання, та повторно перевірити виконання не пізніше п'яти днів з дня накладення штрафу на боржника за невиконання у строк, встановлений для самостійного виконання.
Також на державного виконавця покладено обов'язок внести подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення вказаної категорії.
Відповідно до ст. 76 нового Закону рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видачі відповідного наказу або розпорядження. Згідно діючого Закону «Про виконавче провадження» виконання такого рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв рішення про звільнення або переведення працівника.
При виконанні рішення про виселення встановлено обов'язок державного виконавця перевірити його виконання на наступний робочий день після закінчення строку для самостійного виконання (ст. 78 нового Закону). Крім того, зменшено строки зберігання майна боржника, що описано при виселенні, з трьох років до двох місяців. При виконанні рішення про вселення також встановлено обов'язок державного виконавця перевірити виконання рішення на наступний робочий день після закінчення строку для самостійного виконання (ст. 79 нового Закону).

Дещо змінено положення щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб ДВС (ст. 82 нового Закону). Так, встановлено, що стягувач та інші учасники виконавчого провадження (крім боржника) можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС не лише до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, чи до суду, а ще й до керівника відповідного органу ДВС вищого рівня (ч. 1 ст. 82 нового Закону). В той же час боржник має право подати скарги у виконавчому провадженні виключно в судовому порядку. Скарги на рішення, дії або бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищого органу ДВС (ч. 3 ст. 82 нового Закону), а Департамент ДВС буде розглядати тільки скарги на рішення, дії або бездіяльність начальників управлінь ДВС в регіонах. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи ДВС можуть бути оскаржені до керівництва органів ДВС, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.
Змінено контроль за законністю виконавчого провадження (ст. 83 нового Закону). Згідно діючого Закону керівник органу ДВС при здійсненні контролю за діями державного виконавця вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ державного виконавця. Відповідно до ч. 4 ст. 83 нового Закону керівник вищестоящого органу ДВС у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, усунути ці порушення. Строки перевірки законності виконавчого провадження (ст. 86 нового Закону) встановлені на рівні десяти робочих днів та п'ятнадцяти робочих днів для зведеного виконавчого провадження.

Згідно з новою редакцією Закону за порушення вимог цього Закону на винну особу судом накладається адміністративний штраф за ст. 18813 КУпАП (ст. 90 нового Закону), тоді як згідно діючого Закону штраф за такі порушення накладається за постановою начальника відділу ДВС.
Категорія: Управління юстиції | Додав: rda (14.03.2011)
Переглядів: 683 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
���� ��� windows 7, �����������, ������� ����������� ������������ 2013