Володарка

Повідомляємо, що згідно з НАПБ Б.01.055-2002 «Правила пожежної безпеки на ринках України» (розділи 5.6 та 5.7) розриви між торговельними рядами (з конструкціями, які виступають) повинні бути не менше 2 м (у просвіті), а через кожні 50 м торговельного ряду повинні влаштовуватися поперечні проходи завширшки не менше 2 м. Після двох сусідніх п'ятдесятиметрових торговельних рядів слід влаштовувати поперечний прохід (проїзд) завдовжки не менше 4 м (у просвіті). Нагадаємо, що торговельні ряди й каркаси навісів (загального навісу) дозволяється виконувати тільки з негорючих матеріалів.У разі влаштування на ринках торговельних рядів під загальним тентовим покриттям площею до 500 м²  допускається застосовувати тенти з горючих матеріалів. Якщо площа тентового покриття більше 500 м², застосування тентів із горючих матеріалів забороняється. У такому разі тенти мають бути виконані з вогнезахищеної тканини чи іншого матеріалу, який відповідає вимогам п.3.6 ГОСТу 19297-73 «Ткани хлопчато-бумажные с огнезащитной отделкой. Технические условия». У тентових покриттях площею 500 м², які виконані з горючих матеріалів, через кожні 500 м² площі покриття допускається влаштовувати вставки з  вогнезахищених тканин (матеріалів) завдовжки 6 м упродовж тентового покриття.Що стосується вимог пожежної безпеки до відкритих ринків, то насамперед зауважимо, що  рух відвідувачів територією ринку має здійснюватися проходами, покриття яких повинно бути рівним, без порогів та інших виступів.Якщо ринок улаштовано на майданчику з різними позначками поверхні землі, перед кожним підйомом або спуском на шляхах евакуації слід передбачати майданчики, вільні від торговельних місць, із розмірами, що дорівнюють подвійній ширині східців. Східців повинно бути не менше трьох.Відкриті торговельні місця (без наметів) допускається об'єднувати в групи по 60. Розриви між групами повинні бути не менше 2 м, а між цими групами та групами торговельних рядів із наметів - не менше 4 м. Зберігання вантажів, упаковок, контейнерів та інших матеріалів у проходах не дозволяється. На території ринку площею більше 2 га передбачаються проїзди завширшки не менше 4 м, що розділяють територію ринку на ділянки площею до 1 га. Вказані проїзди не повинні захаращуватися. Ширина під'їздів для пожежної техніки до джерел протипожежного водопостачання повинна бути не менше 4 м. Проїзди влаштовуються кільцевими, наскрізними, а для тупикових проїздів - із майданчиками розміром 12 х 12 м для розвороту пожежних автомобілів. Протипожежні розриви між найближчим торговельним місцем та місцями для збирання горючих відходів мають бути не менше 15 м. Насамкінець нагадаємо, що на території відкритих ринків забороняється провадити вогневі та інші пожежовибухонебезпечні роботи під час функціонування ринків, а також розводити багаття, палити сміття, використовувати відкритий вогонь.

Дії у випадку загрози виникнення повені, паводка:

                                                Запам’ятайте!

 При отриманні інформації щодо прогнозованих паводків і підтоплень вашої місцевості або населеного пункту негайно ввімкніть радіоприймач або телевізор.

Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуйтесь без потреби телефоном, щоб він був вільним  для зв’язку з вами.

Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

Дізнайтесь у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації та готуйтеся до неї.

Підготуйте документи, одяг, найнеобхідніші речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Складіть усе у валізу. Документи зберігайте у водонепроникному пакеті. Від’єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ. Перенесіть більш цінні речі  та продукти харчування на верхні поверхи, або покладіть на верхні полиці. Якщо будинок одноповерховий – займіть горищні приміщення, якщо багатоповерховий – підніміться на верхні поверхи. Сигналізуйте рятувальникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти. Перевірте,  чи немає поблизу постраждалих, надайте їм, по можливості, допомогу.  Потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг і взуття, відшукайте поблизу предмети, якими можна скористатись до одержання допомоги.

Дії після повені, паводку

Не користуйтесь електромережею до повного висихання будинку. Обов’язково  кип’ятіть питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені. Просушіть будинок, проведіть ретельне очищення та дизенфікацію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території. Здійснюйте осушування затоплених підвальних приміщень поетапно, з розрахунку 1/3 об’єму води на добу. Електроприладами можна користуватися тільки після ретельного просушування. Заборонено вживати продукти, які були підтоплені під час повені. Позбавтесь від них та від консервації, що була затоплена і дістала пошкодження. Все майно, що було затоплено, підлягає дезінфекції.

Дорожні транспортні засо­би повинні оснащуватися вогнегасниками відповідно до вимог
Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.97 №1128 «Про забезпечення транспортних засобів пер­винними засобами пожежо­гасіння» (зі змінами №1 від 04.06.2003 №873).
Легкові автомобілі осна­щуються одним порошковим вогнегасником (ВП-2 або ВП-3),
вантажні автомобілі: двовісні - одним порошко­вим (ВП-2) або вуглекислот­ним
(ВВК-5), багатовісні -одним порошковим (ВП-5).
Автомобілі (автобуси) для перевезення пасажирів у кількості до 10 осіб оснащу­ються двома
порошковими вогнегасниками (ВП-2 або ВП-3) чи одним порошковим (ВП-2 або ВП-3)
та одним вуглекислотним (ВВК-2); до ЗО осіб - двома порошкови­ми (ВП-5 або ВП-6
та ВП-2) чи одним порошковим (ВП-5 або ВП-6) та одним вугле­кислотним (ВВК-5);
понад ЗО осіб - двома порошковими (ВП-5 або ВП-6 та ВП-2) чи одним порошковим
(ВП-5 або ВП-6) та одним вугле­кислотним (ВВК-5).
Автоцистерни для транс­портування нафтопродуктів та інші дорожні транспортні засоби для перевезення не­безпечних вантажів оснащу­ються двома порошковими вогнегасниками (ВП-5 або ВП-6) та одним вуглекис­лотним (ВВК-5) чи двома порошковими (ВП-5 або ВП-6 та ВП-9).
Причіп-автоцистерна для транспортування нафтопро­дуктів оснащується двома порошковими вогнегасника­ми (ВП-5) та одним вугле­кислотним (ВВК-7): один ус­тановлюють на шасі, два - на
цистерні або в кузові з небезпечним вантажем. На великовагових автомобілях-самоскидах повинен бути один порошковий вогнегас­ник (ВП-5).
Пересувні ремонтні май­стерні та лабораторії, інші дорожні транспортні засоби типу «фургон», що монту­ються на автомобільних ша­сі, повинні оснащуватися двома порошковими вогне­гасниками (ВП-2 або ВП-3) чи одним порошковим (ВП-2 або ВП-3) та одним вугле­кислотним (ВВК-5).
В усіх автомобілях вогне­гасники встановлюють у ка­біні безпосередньо біля во­дія в
доступному для нього місці. Вогнегасники, які встановлюють поза кабіною, необхідно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і бруду.
Вогнегасники в легкових автомобілях кріпляться ліво­руч (спереду) під сидінням водія або під
переднім си­дінням для пасажира в такий спосіб, щоб не виникали пе­решкоди під час регулюван­ня положення крісла водія й не було загрози його трав­мування.
Місцями кріплення вогне­гасників у кабіні вантажних автомобілів можуть бути зад­ні кути
та задня стінка кабіни.
У пасажирських салонах автобусів вогнегасники слід установлювати приблизно на рівні центру
вікон або ви­ще в передньому куті салону для забезпечення їхньої цілості, для контролю з боку водія та доступу до них че­рез передні двері. Найбільш зручними місцями для ВП-5 та ВВК-5 в автобусах вели­кого класу є стінка кабіни з боку водія або місце під правим переднім кріслом для пасажира.
На автоцистерні вогне­гасник може бути встанов­лений на торцевій передній частині або на лівому
її бор­ту; висота кріплення не по­винна перевищувати 1,8 м.
Індикатор тиску вогнегас­ника закачного типу повинен бути відкритий для огляду, щоб можна було контролю­вати тиск без зняття вогне­гасника з кронштейна.
Забороняється зберіган­ня вогнегасників у багажни­ку легкового автомобіля, ку­зові вантажного
автомобіля та в інших місцях, доступ до яких є утрудненим. Дорожні транспортні за­соби комплектуються вогне­гасниками переважно на за-воді-виготовлювачі.
Конструкція кронштейна вогнегасника мусить бути надійною, щоб унеможлив­лювалося випадання
з нього вогнегасника під час руху автомобіля, а також у разі зіткнення або удару його об перешкоду.Основні причини загорян­ня на транспортних засобах: порушення герметич­ності комунікацій, несправ­ності паливної системи, зай­мання пального та електро­проводки під час дотику до поверхонь, які мають високі робочі температури (випуск­ного колектора, глушника та опалювальної установки); займання пального від потрапляння іскри, яка ви­никає під час ударів сталь­них деталей пошкодженого кузова автомобіля в умовах ДТП; займання пального від потрапляння іскри розряду статичної електрики; займання спалимих конструкційних матеріалів і пального через несправ­ності електрообладнання (коротке замикання, неза­довільні контакти тощо); займання спалимих конструкційних матеріалів і пального від впливу відкри­того вогню
(зварювальні ро­боти, розігрівання вузлів ав­томобіля в зимовий період,
перевірка наявності пально­го в паливних баках за до­помогою відкритого вогню,
куріння й т. ін.).
У разі займання автомобі­ля водій повинен зупинити його, з'їхати на узбіччя, вимкнути запалення
та вико­нати вимоги Правил дорож­нього руху щодо позначення зупинки дорожнього
транс­портного засобу.
Після зупинки автомобіля водій повинен негайно від­крити всі виходи, забезпечи­ти швидку
евакуацію паса­жирів і розпочати гасіння по­жежі. Висока ефективність гасіння
пожежі може бути досягнута, якщо гасіння ви­конувати одночасно з еваку­ацією
пасажирів.Гасіння пожежі
вогнегас­ником слід розпочинати з пролитого під автомобіль пального, в
подальшому по­даючи струмінь на осередок пожежі в ньому. Перед по­чатком
гасіння в підкапотному просторі водій зо­бов'язаний відкрити замки капота.
Гасіння в підкапотному просторі належить розпочинати одночасно з відкриттям
капота: інтен­сивність горіння після цього суттєво зростає.
Успіх гасіння автомобіля, що горить, залежить від оперативності дій водія. Во­дій
зобов'язаний пам'ятати, що час безперервної робо­ти всіх вогнегасників, реко­мендованих
для комплекта­ції автотранспорту, стано­вить 9-15 с. Запірно-пуско­вий пристрій
вогнегасника дозволяє (за потреби) при­пинити подачу вогнегасного заряду. Це
покращує тактику гасіння кількох осе­редків у різних місцях авто­мобіля або загорянь, що повторюються, в одному осередку.
Найбільший ефект дося­гається в разі одночасного гасіння (групою людей) із використанням кількох вогнегасників, а також якщо од­ночасно застосовуються під­собні засоби: сніг,
пісок, покривало й т. ін.
Гасити слід із навітряної сторони, скеровуючи стру­мінь із вогнегасника на по­верхню, яка
горить, а не на полум'я. Під час гасіння пального, яке витікає, заряд необхідно
подавати від низу горловини отвору догори.
Небезпечно гасити вогонь у забрудненому одязі (про­масленому, просоченому парами пального)
та руками, змоченими пальним.У разі ДТП, яка призвела до пожежі під час переве­зення небезпечних вантажів, водій зобов'язаний: за потреби вжити захо­дів для виклику пожежної
до­помоги; відповідно до аварійної картки вжити заходів для первинного усунення наслід­ків аварії; позначити місце ДТП згідно з вимогами Правил дорожнього руху, а також ужити заходів для евакуації дорожнього транспортного засобу за межі дороги, якщо це передбачено умовами безпечного перевезення не­безпечних вантажів.
За вимушеної зупинки дорожнього транспортного засобу через пошкодження тари або упаковки з
небез­печним вантажем, власти­вості якого становлять не­безпеку для інших учасників руху, місце зупинки додатко­во позначається двома зна­ками «В’їзд заборонено», кот­рі встановлюються на обох напрямках руху на відстані не менше 100 м від дорожнього транспортного засобу. Про місце вимушеної зупинки та її причини слід сповістити Державтоінспекцію.
В разі гасіння пожежі на газобалонному дорожньому транспортному засобі пере­дусім необхідно: перекрити магістраль­ний і балонний вентилі; збільшити на двигуні, який працює, кількість
обер­тів колінчастого валу й швидко відпрацювати газ, котрий залишився у системі газопроводів, від вентиля в карбюратор-змішувач; використовувати для гасіння вуглекислотний або
порошковий вогнегасник, пі­сок, покривало, воду, сніг та інші підручні засоби; поливати холодною во­дою балони з газом, щоб унеможливити їх нагрівання. Відповідальним
за наяв­ність та стан вогнегасника на дорожньому транспорт­ному засобі є його
водій, він зобов'язаний знати будову вогнегасника й уміти ним ко­ристуватися.
Під час щоденного огляду водій повинен перевіряти наявність на вогнегаснику пломб,
механічних пошкод­жень, величину тиску у вог­негаснику з індикатором (у вогнегасниках закачного ти­пу), термін чергового техніч­ного огляду.
Не допускається до ро­боти дорожній транспорт­ний засіб, термін чергового технічного обслуговування вогнегасника на якому за­кінчився, а також якщо цей вогнегасник має механічні
пошкодження, порушення пломби й падіння тиску.